Як, де і коли виникли перші "паростки" математики?

Працюючи над даним питанням, ми знайшли матеріал щодо виникнення математики,

її ролі в житті людей. Пропонуємо матеріал вашій увазі.

   Наука про кількісні відносинах виникла в глибоку давнину, як тільки постала необхідність вести рахунок і найпростіші вимірювання.
  Тому можна сказати, що з’явилася математика ще у первісних народів. Плем’я інків придумало дивовижні знаки – вузлову писемність або кіпу, де система кольорових шнурів і хитромудрих вузликів вела рахунок доходах і видатках.
   З Стародавнього Єгипту дійшли до нас математичні тексти рішень окремих завдань. Єгиптянам були знайомі дробу, способи знаходження невідомих чисел, геометричні розрахунки площ і обсягів. Так званий папірус Ринда був написаний за 2 тисячі років до н.е.
   Межиріччя, де культура була особливо висока, залишило нам глиняні таблички бібліотеки Ашшурбаніпала, що свідчать про високий розвиток математичної науки.
 Далі математику розвивали стародавні греки. Про підручнику Евкліда “Начала” знають багато школярів. Манускрипт Евкліда, створений близько 300 року до н.е., присвячений геометрії.
    У класичний період розвитку Стародавньої Греції будівлі Парфенона і багатьох інших споруд, скульптури Праксителя, інші пам’ятники античності спроектовані на основі “золотого перетину”.
   Але так назвав пропорції краси Леонардо да Вінчі в пізніший час, а математик Піфагор вважав їх “золотою пропорцією”.
У Китаї в II-I століттях до н.е. існувала “Арифметика в дев’яти розділах”, складена на основі більш ранніх записів.

   Люди вчилися рахувати тоді ж, коли вони вчилися говорити, і перші назви чисел ровесники перших слів. Фрідріх Енгельс писав, що десять пальців на руках найдавніший джерело математичних знань. Найдавніші дійшли до нас математичні документи це господарські записи вавилонян. Вони зроблені за шість тисяч років до нашої ери, тобто вісім тисячоліть тому! Ще через дві тисячі років у вавилонських клинописних таблицях ми зустрічаємо вже не тільки господарські розрахунки, пов’язані з торговельними угодами або із записами домашніх витрат, а й справжні завдання з математики.
   Розквіт математики вавилонян це епоха Хаммурапі. Тут ми бачимо вже складні алгебраїчні дії, наприклад, рішення квадратних і кубічних рівнянь. Ці завдання тепер вміють вирішувати десятикласники.
   Математика не з’явилася відразу. У стародавньому Єгипті, наприклад, знали тільки такі дроби, у яких в чисельнику одиниця: 1/2, 1/3, 1/17, 1/298. Це дуже ускладнювало обчислення.
   Не так давно люди не знали ні десяткових дробів, ні дій з ними. Десяткові дроби винайшов самаркандський математик Джемшид ібн-Масуд аль-Каші всього п’ятсот років тому, а у вживання у європейців їх ввів ще на півтори сотні років пізніше фламандський математик Стевін.
   У математиці робляться відкриття і зараз; вона, як і інші науки, весь час рухається вперед і

розвивається.             

Від лічби на пальцях – до обчислювальних машин. 

Хто винайшов рахівницю?

Коли поняття числа розширилося так, що на пальцях стало лічити важко, люди почали винаходити різні лічильні прилади. Стародавні греки, єгиптяни, римляни використовували абак – лічильну дошку, поділену на смужки, в яких клали й переміщували камінці, а пізніше – спеціальні кружечки – жетони.

Індійці-брахмани використовували кісточки на шнурку, які вони перебирали, перелічуючи імена богів. На сході була поширена китайська рахівниця – суан-пан. На кожній дротині цієї рахівниці було сім кісточок – в одній половині 5 і в другій 2. Одна кісточка другої половини означала 5 кісточок першої. Японська рахівниця – соробан – відрізнялася від суан-пана тим, що в другій половині у неї було не дві, а одна кісточка. Ці рахівниці були побудовані, по суті, на основі п’ятіркової системи числення.

Найзручнішу рахівницю винайшов російський народ. В її основу покладено десяткову позиційну систему числення. У 1812 році під час походу Наполеона на Росію у полон попав французький офіцер Понселе. Від’їжджаючи після поразки наполеонівських військ у Францію, він взяв з собою російську рахівницю. Завдяки її зручності вона швидко поширилась у Західній Європі.

Перехідною ланкою від рахівниці стали механічні лічильники. ст. французький математик Блез Паскаль побудував обчислювальну машину, що стала прототипом сучасного комп’ютера. Батько Паскаля був збирачем податків, і йому часто доводилося довго сидіти за підрахунками. Хлопець, щоб полегшити роботу батькові, сконструював із старого годинника обчислювальну машину. Паскалю було тоді 18 років. Машина була недосконалою. Недосконалою була також лічильна машина, яку пізніше винайшов німецький математик Лейбніц. Тільки механікам кінця  ХVІІІ ст. пощастило створити машини, які хоч і мали недоліки, але діяли безперервно. Ці машини стали прообразами сучасних арифмометрів.

Першою лічильною машиною, яка набула великого поширення, був арифмометр, сконструйований інженером Однером у 1874 р. А у 1878 р. великий російський математик Пафнутій Чебишов винайшов і виготовив першу в світі оригінальну обчислювальну машину-автомат.